Ukrainian English French German Polish Russian Spanish

Вільна Україна жива і з любов'ю збережена у невеликій кімнаті в Іслінгтоні. Пропонуємо погляд Байрона Роджерса у серце згуртованої громади в еміграції. (Оригінал статті англійською - Ред.)

Вони зберегли все. Його валізу, штори, ручки зі столу. Немає нічого вишуканого: європейські меблі масового виробництва п'ятдесятих років, погано пошитий сірий костюм, речі, які, можливо, придбані у крамницях секонд-хенду  по закутках промислового міста. Звичайні речі звичайної людини: похідні черевики, фотографії  на німецькому пагорбі – на одній він мружиться від сонця, на інших - із своїми маленькими дітьми, що сміються. Відчуваєте, що він сподобався би вам.

Зазвичай, предметами  героїчного культа є фотографії та прапори. А тут наштовхуєшся на пару сірих нейлонових шкарпеток.  Бо кожна річ була важлива для збереження.

Такі експонати були б недоречними у меморіальній залі з почесною вартою. Але тут інше.  Такі речі люди зберігають, коли все інше розкидано геть буревіями світової історії. Сорочка, яку людина носила 25 років тому. А відчуття, що це сталося щойно. На комірі є кілька цяток крові, яких не зміг уникнути навіть досвідчений КДБ, коли вбив її.

Втім, одного дня таки може з`явитися меморіальна зала чи національний музей. А зараз все це зберігається в маленькій кімнаті в Іслінгтоні, у Лондоні.

Підпис під фото: КДБ з інтересом читає їх - Михайло Поврозник і Ілько Дмитрів (праворуч), який редагує  україномовний журнал "Визвольний шлях".

Від редакції: В попередніх публікаціях ми вже повідомляли про знайдене перше інтерв`ю Степана Бандери для представників світової преси 31 березня 1950 р. та реакцію провідних ЗМІ на нього. Нині поміщаємо журналістське розслідування, проведене за матеріалами оцифрованих видань, які стали доступними останнім часом в мережі Інтернет. Попри певні стереотипи та помилкові уявлення про Україну, характерні для західної преси, ці тексти представляють інтерес для дослідників.

1)    *Austin American Saturday, April 1, 1950, Austin, Texas - Постанець говорить, що проти Червоних буде бунт
2)    Galveston Daily News Saturday, April 1, 1950, Galveston, Texas - Лідер повстанців передрікає: Переворот в Росії відбудеться невдовзі  
3)    Winnipeg Free Press Saturday, April 1, 1950, Winnipeg, Manitoba - Революційний переворот в Росії є питанням часу

Мюнхен, Німеччина, 31 березня. ЮП – Степан Бандера, який називає себе лідером підпільної армії в Радянській Україні, у п’ятницю зустрівся із газетниками в секретному місці в горах і наголосив, що революційний переворот в Росії є лише питанням часу.  41 річний українець, в оточенні кремезних охоронців, не назвав дату, але сказав, що вірить, це відбудеться скоро. Він повідомив, що впродовж більше 10 років є об`єктом всесвітнього полювання з боку радянських агентів.

Бандера сказав, що бандерівці (послідовники Бандери) надзвичайно активні в Українській Радянській республіці і додав: «Із зростанням нашої революції ми маємо намір атакувати в Україні авангард радянського режиму - війська НКВС (секретна служба) -  і паралізувати весь державний устрій. Ми започаткуємо штурм режиму і певні, що інші нації під режимом будуть так само готові, як і українці.»

Бандера, який повідомив лише, що живе «в Європі» із дружиною та трьома дітьми, сказав що його повстанська армія оперує невеликими групами в Україні. Він не став обговорювати теперішню кількість, але сказав, що в 1944 році  було 200 000 вояків.

(Експерти із радянських питання в Лондоні повідомили що впродовж багатьох років отримували відомості  про підпільний рух, керований Степаном Бандерою. Джерела з Лондону інформували, що повстанські сили були активні в 1946 році в районі чесько-польско-радянського кордону, і пізніше, ймовірно, група перейшла до Німеччини.) 

The free Ukraine is alive and well and lovingly preserved in a small room in Islington. Byron Rogers looks at the heart of a close-knit community in exile

They have kept everything. His suitcase, his curtains, the pens from his desk. There is nothing grand: mass- produced European furniture from the fifties, an ill-made grey suit, the sort of stuff which might turn up in a second-hand shop in the back streets of an industrial town. It is the ordinariness which tugs at the emotions, that and the glimpses of the private man: the hiking boots in his wardrobe, the photographs of him taken on a German hill, blinking in sunlight, and others of him with his small children laughing. You feel you would have liked him.

But photographs and flags are the currency of hero-worship. It is when you come upon a pair of grey nylon socks folded away that you stop dead. Nothing has been too trivial for them to keep.

Such things would have been out of place in a hall, with the guards of honour changing and the faithful filing past. But then this is different. This is the sacred inventory of de-feat: men store such things when the gale of the world blows everything else away. The shirt is there which he was wearing 25 years ago. For this is not history. This is now. On the collar are the few specks of blood which not even the expertise of the KGB could avoid when it murdered him.

One day there could be a hall or a national museum, but not yet. All this is stored now in a London street, in a small room in Islington.

(The KGB reads them with interest - Michael Powroznyk and (right) Ilko Dmytriv, who edit "Liberation Path", a Ukrainian-language journal).

У вівторок, 17 січня 2017 р. в Лондоні відбувся похорон слав.пам. інж.Василя Олеськіва, Голови  Проводу ОУН і видатного громадсько-політичного діяча  післявоєнного періоду. Провідник помер 17 грудня 2016 р. після короткої недуги на 93-му році життя.  Він очолював Провід ОУН від 1986 по 1991 рік і готував ОУН до відновлення організованої політичної діяльності вже у незалежній Україні.

  Похоронні відправи почалися в катедрі Пресв.Скитальської Родини УГКЦ. Тіло Покійника поховано на цвинтарі Gunnersbury Cemetery в Лондоні, а тризна проходила в залі храму Преображення Господнього УАПЦ. Похоронні служби відправили о.М.Матвіївський й о.Б.Лещишин (УГКЦ) та митрофорний протоієрей Б.Матвійчук (УАПЦ), за участю сина Степана і членів родини, Голови Проводу ОУН С.Романіва, який прилетів з Австралії,  представників громадських структур і численної громади з різних осередків у Великій Британії.  Домовина була наркрита червоно-чорним стягом ОУН, почесну варту творили члени СУМ.

   На цвинтарі Голова Проводу  С.Романів віддав прощальний  салют Покійникові й на прощання поклав на  дубову домовину китиці калини, привезені з України. Від імені централі Союзу Українців у Великій Британії (СУБ) Покійника прощав член Управи Ф.Курляк.  Жалобна громада біля могили  слав.пам. інж. В.Олеськіва відспівала тужливу прощальну пісню «Чуєш, брате мій».

  На тризні близькі співробітники, друзі по спільній праці та представники громадських структур мали нагоду скласти вислови співчуття родині й могли поділитися спогадами про заслуженого й видатного Покійника. Серед них були представники СУМу, СУБ, ОУЖ у ВБ, воїни-ветерани та інші особи. Друг  Г.Іванущенко, який прощав Покійника від імені Української Інформаційної Служби (УІС) в Лондоні, прочитав надіслані тексти зі співчуттями від Теренових Проводів Великобританії, Австралії та України.

  Пропонуємо вашій увазі прощальне слово Голови  Головної Ради ОУН А.Гайдамахи, виголошеного на поминках після поховання.

У глибоку смутку повідомляємо провідний актив ОУН та лави українських націоналістів, всю патріотичну громаду в Україні та в діаспорі, що 17 грудня 2016 р. в Лондоні, Великобританія, на 93-му році життя несподівано відійшов у вічність Голова Проводу ОУН сл.пам. інж. Василь ОЛЕСЬКІВ – «Орлик», - довголітній і близький соратник та чільний співпрацівник Провідників ОУН – Степана Бандери, Степана Ленкавського, Ярослава Стецька, з його ініціативи за незалежної України в 1991 р. відновлено Крайовий Провід ОУН на чолі з Зеновієм Красівським; активний організатор громадського, культурно-просвітницького і церковного життя у Великобританії, заслужений громадсько-політичний діяч.
Інж. В.Олеськів народився 12 жовтня 1924 р. в с. Бишки на Тернопільщині, де протягом 1943-45 років знаходився підпільний штаб Проводу ОУН в Україні. Народився Покійник у патріотичній і християнській родині, його батько Іван Олеськів був вояком УГА, він був відряджений до сотні зв’язку при штабі Армії УНР і після відступу армії певний час продовжував воювати в партизанських загонах. Визвольні змагання, польська пацифікація, активне громадське й просвітницьке середовище, релігійність – усі ці чинники сформували світогляд і характер юного Василя Олеськіва. Під час війни навчався у школі й в лютому 1944 завершив Бережанську гімназію. Але воєнна хуртовина вирвала В.Олеськіва з рідного села, де у травні 1944 р. німці облавою захопили сотню молодих українців, серед них і Покійника, вивезли їх спочатку до Польщі, і потім перекинули їх до Нормандії у Франції, де вже стояв фронт антигітлерівських альянтів. Частина, до якої силою мобілізовано В.Олеськіва, перейшла на бік альянтів, а в січні 1945 р. їх перевезли до Великобританії.

Історик та архівіст, член Вченої ради Центру досліджень визвольного руху  Геннадій Іванущенко тривалий час працює в архівах українських організацій Великої Британії. Регулярно йому трапляються унікальні документи доби визвольних змагань українського народу XX століття, які він, по мірі надходження, викладає онлайн. Про оцифрування фондів, рідкісні документи, про можливість викладати їх у відкритий доступ Геннадій Іванущенко розповів УІС.

– Розкажіть про результати оцифрування фондів у Британії. Як відбувається процес оцифрування?

– Оцифровування документів, це лише один з кількох напрямків сучасної архівної роботи, причому, – прикінцевих. Йому передує виявлення та ціла низка інших послідовних і взаємопов`язаних кроків, що їх називають упорядкуванням. Адже недостатньо просто знайти цікаву інформацію та відразу оцифрувати й виставити в інтернет. Користь від цього буде мінімальною. Коли ж документ виступає складовою частиною архівного фонду, відповідно описаний і, за потреби, відреставрований, детально говорячи, – коли на його повну архівну назву (від номеру фонду до аркуша) можуть покликатися дослідники, тоді він стає вагомим аргументом, і, за необхідності, зброєю. Адже в умовах теперішньої інформаційної війни попит на історичну правду величезний. І колосальну перевагу нам сьогодні дає поєднання двох світових тенденцій: архівної та інформаційної революцій.

Залучення знайдених документів до наукового обігу та їх популяризація відіграє ключову роль в трьох важливих завданнях: формуванні української ідентичності, підсиленні мотивації українців у їхній теперішній боротьбі (на фронті та в тилу) й лобіюванні українських інтересів за кордоном.

В попередньому числі подали ми зміст інтерв’ю голови Проводу ОУН, Степана Бандери, з дня 31 березня ц.р. за записками нашого кореспондента. Це, перше взагалі інтерв’ю Ст. Бандери, знайшло дуже широкий відгомін у світовій пресі. Передові щоденники 72 країн подали зміст інтерв’ю спираючися в головному на повідомленнях агенцій: „Есошейтед Прес”, „Юнайтед Прес” і „Християнської Інформативної Служби ’’(Ц.Н.Д.) Також американська і канадійська радіовисильні та А.Ф.Н. (європейські радіопередачі для американських вояків) передавали його зміст.

Побіч основного змісту комунікатів вище названих агенцій, окремі газети цитують повністю такі або інші місця з інтерв’ю. Не обійшлось декуди і без разючих помилок деяких редакцій, наслідком надто великих скорочень і непоінформованості про українські справи.

Не маючи змоги дати повний перегляд усієї преси, наводимо декілька типових родів повідомлень про інтерв’ю.

 

(На фото: радіоприймач, яким користувався Провідник ОУН. (З Музею Визвольної боротьби ім. С.Бандери в Лондоні)

Генерал Тарас Чупринка — другий голова Проводу ОУН. Підступна большевицька „амнестія”. Росія готується до війни. Чи українці хочуть спровокувати війну? Большевики готували атентат на Ст. Бандеру. Ставка на російський імперіалізм і тітоїзм затемнює ідейне обличчя Заходу.

 ***

31.IV. ц.р*. провідник ОУН Степан Бандера дав інтерв’ю п’ятьом чужинним журналістам у ближче неозначеній місцевості. Ця пресова конференція відбилася дуже широким відгомоном у всій світовій пресі Европи, Північної Америки й Аргентини й була — за нашими дотеперішніми відомостями — передавана радіовисильнями в США і в Канаді наступного дня. На жаль наша газета не мала змоги раніше подати звідомлень про це інтетрв’ю, бо в час його перебігу якраз докінчувався друк Великоднього числа. Подаємо тому сьогодні зміст важніших питань і відповідей на основі звідомлень кореспондента нашої газети, що теж був приявний на цій конференції. Пропускаємо лише деякі питання персонального характеру, подробиці про положення в Україні та інші речі загальновідомі українському суспільству.

Інтерв’ю відбулося в малому готелі. Місце зустрічі й доїзд до нього були пильно стережені українською охороною.

До всіх жахіть, що поніс і несе український народ в боротьбі з московським окупантом, як то — терор Чека в 1917- 1922 роках, штучний голод в 1932-1933 роках, разом з репресіями і депортаціями, кривава єжовщина, безчисленні Вінниці, десятки Корюківок (морд в 1943 р. 12-тисячної людності німцями і росіянами), треба ще додати, як окремий факт московського большевицького звірства те, що було застосоване супроти людності Донбасу в 1941 році, перед приходом німців.

З початком німецько-російської війни (22. червня 1941 р.) невсипуще око НКВД в Донбасі одержало від сатрапа Берії всі повновластя на життя й смерть шахтарів і металюрґів, як людей ворожого ґатунку. (Ану ж, як німці висадять десант і разом із донбас'івцями захоплять непошкоджену індустрію!). Почались повальні арешти неблагонадійних щодо антибольшевизму чи націоналізму. Звичайне спізнення чи якийсь інший дрібний випадок карався арештом \ спроваджен ням до тюрем. Тюрми настільки були переповнені, що 25 відсотків арештованих гинуло, не вспіваючи пройти слідства — без відповідної кількості повітря й води в камерах.

Як тільки стало відомо Кремлеві, що панічний відступ червоної армії в більшості пояснюється «зрадою» українців, і що українська людність дає притулок і переховує «дезертирів», що дві шахтарські дивізії, скомплектовані з донбасівців для вдару по німцях, перейшли під Запоріжжям на німецький бік, — Кремль запроваджує тотальну підготову нищення людності Донбасу і його індустрії. Так почалась звіряча вакханалія руйнування шахт, домен, фабрик, коксозаводів, елеваторів, товарових складів, вкупі з масакрою людей.

Історія української преси за межами України тільки в останнє десятиліття почала вивчатися скрупульозно, об'єктивно, без нашарування ідеологічних норм і псевдопатріотичних амбіцій. Зроблені вагомі кроки в осмисленні редакційно-видавничої діяльності українців на теренах США, Канади, Німеччини, Франції, Італії, Чехо-Словацької Республіки, Польщі та деяких інших держав. Цікавою сторінкою в історії функціонування національної преси може стати й періодика на території Великої Британії, де з 1919 до 2000 року зафіксовано понад 170 газет, журналів, бюлетенів, альманахів, що вийшли у світ українською та англійською мовами.

Принагідно до цієї теми зверталися вітчизняні та закордонні науковці, аналізуючи діяльність національної громади на Британських островах, висвітлюючи політично-культурні та освітньо-економічні взаємовідносини наших держав. Скажімо, англійський дослідник Р. Кравець у статті про історію поселення та різнобічну діяльність українців у Великобританії подав 12 назв українських часописів і назвав імена публіцистів і письменників [1, 54-55]. Низка періодичних видань і їхня характеристика представлена у книзі "Українці у Великій Британії" Ю. Покальчука (Львів, 1999), де є розділ "Преса і книговидання українців у Великій Британії в повоєнний період". Окремі факти й назви видань можна знайти у довідниках, таких як "Енциклопедія українознавства" (Париж; Нью-Йорк; Львів), "Encyclopedia of Ukraine" (Торонто, 1988), "Українська літературна енциклопедія", "Українські поселення" (Нью-Йорк, 1980) тощо. Розвиток українсько-британських стосунків у першій половині ХХ століття розглядали як українські вчені (Р. Зорівчак, Ю. Покальчук, О. Середа), так і закордонні (Дж. Сандерс, М. Добрянський, К. Зеленко, М. Єнкала, В. Петришин) та ін. [2].

Нове в архіві

Captive nations. Freedom!
Captive nations. Freedom!Категорія: Інформаційні
Анотація: Freedom for Ukraine! Red Russian Army - get out of Ukraine! Freedom ...
Детальніше...
Автор: Organization of Ukrainian Nationalists
Спосіб відтворення: оригінал
Український Медичний Архів: 1984 р., ч.8
Український Медичний Архів: 1984 р., ч.8Категорія: Книги
Анотація: Це восьме число УКРАЇНСЬКОГО МЕДИЧНОГО АРХІВУ, присвячене славній пам’ ...
Детальніше...
Автор: Ukrainian Medical Ass`n of North America
Спосіб відтворення: оригінал
Привітання станичного проводу ОУН з Різдвом Христовим
Привітання станичного проводу ОУН з Різдвом ХристовимКатегорія: Вітальні
Анотація: З колекції ТП ОУН  у Великій Британії.
Автор: ТП ОУН у ВБ.
Спосіб відтворення: оригінал
Мапа України
Мапа УкраїниКатегорія: Мапи
Анотація: Карта України з інформацією про історичні місця, господарські об`єкти ...
Детальніше...
Автор: Марченко Михайло
Спосіб відтворення: оригінал
Das Russische kolonialreich von den anfangen um 1534 bis heute
Das Russische kolonialreich von den anfangen um 1534 bis heuteКатегорія: Мапи
Анотація: На карті показано розвиток колоніальної експансії Росії, починаючи віл ...
Детальніше...
Спосіб відтворення: оригінал
Більше...

Веб-дизайн